☃️У глухій провінційній лісистій Польщі, десь настільки близько до кордону із Чехією, що інколи ви...
☃️У глухій провінційній лісистій Польщі, десь настільки близько до кордону із Чехією, що інколи вишки стільникового зв’язку вітають тебе у роумінгу, у малесенькому селі на десяток хат і півтора десятки літніх дачних будиночків живе стара Яніна Душейко, яка воліє називати себе кожного разу по-іншому, та і решту називає так, як їй підказують зорі. Вона доглядає за залишеними на зиму дачними будівлями, годує птахів та тварин у лісі, псує нерви поліції регулярними заявами про вбивства Живих Істот (у книзі багато рандомно розставлених великих літер, тож звикайте), і разом із своїм старим учнем перекладає Блейка. Аж поки нарешті Смерть не настигає не чергового зайця чи Косулю: у власному будинку знайдений мертвим (задихнувся, просто задихнувся, подавившись кісткою) місцевий Мисливець та Браконьєр. Якби це був відгук на триллер, то тут якраз місце для фрази «і ця смерть стала тільки першою у цілій черзі моторошних та містичних подій, що сколихнули сонну місцевість!». Але оскільки це відгук на детектив (внєзапно!), то напишу лише, що ця смерть стала тільки першою у цілій черзі інших смертей, які доведеться розплутувати читачу.
🕵️♂️Але, якщо ви добре пам’ятаєте Агату Крісті із її відомим «Вбивством Роджера Ейройда», то розплутувати там особливо не буде чого (сподіваюсь, масовий читач сьогодні вже не пам’ятає повість Крісті, а ті олди, що пам’ятають, все одно для себе враження не попсують, бо все зчитується чи не з перших сторінок).
📚Про що насправді ця книга? Про споглядання і спокій. Про екологічне мислення і дивність традицій. Про неуважність, яка може стати причиною чималого зла. Про жадібність і залежність. А ще про наслідки, до яких може призвести зневага до «маленьких людей».
🙈І була б книга практично ідеальною, якби не загальна пріпєздонія головної героїні і не той кавалок астрології, яким Токарчук годує читача з лопати.
😒Бо сьогодні на серйозних щщах розповідати про те, що родимка на обличчі – це ознака того, що Венера була у десятому домі під час народження людини, якось попахує клінічною ідіотією. А коли розмірковувань подібного штибу у книзі чи не половина, то і до решти сенсів, що прориваються крізь цей ретроградний Меркурій із Сатурном у сраці, ставлення десь таке саме стає.
Але чого у Токарчук не відняти, так це вміння володіти словом. Я це помітила ще у «Бігунах», а «Веди свій плуг понад кістками мертвих» тільки підкріпив впевненість. Писати пані Ользі вдається гарно: і історію розповісти, і образи змалювати, і поетичністю прикрасити в міру, без надмірного пафосу.
✍️Тож, якщо ви знаєте, що вас не стане підкидати на числених астрологічних вставках, то книгу щиро раджу. Хоча я саме з-за них спромоглася вичавити з себе лише ⭐️⭐️⭐️ з 5. І ті вважаю авансом. Щедрим таким авансом на майбутні враження.
🕵️♂️Але, якщо ви добре пам’ятаєте Агату Крісті із її відомим «Вбивством Роджера Ейройда», то розплутувати там особливо не буде чого (сподіваюсь, масовий читач сьогодні вже не пам’ятає повість Крісті, а ті олди, що пам’ятають, все одно для себе враження не попсують, бо все зчитується чи не з перших сторінок).
📚Про що насправді ця книга? Про споглядання і спокій. Про екологічне мислення і дивність традицій. Про неуважність, яка може стати причиною чималого зла. Про жадібність і залежність. А ще про наслідки, до яких може призвести зневага до «маленьких людей».
🙈І була б книга практично ідеальною, якби не загальна пріпєздонія головної героїні і не той кавалок астрології, яким Токарчук годує читача з лопати.
😒Бо сьогодні на серйозних щщах розповідати про те, що родимка на обличчі – це ознака того, що Венера була у десятому домі під час народження людини, якось попахує клінічною ідіотією. А коли розмірковувань подібного штибу у книзі чи не половина, то і до решти сенсів, що прориваються крізь цей ретроградний Меркурій із Сатурном у сраці, ставлення десь таке саме стає.
Але чого у Токарчук не відняти, так це вміння володіти словом. Я це помітила ще у «Бігунах», а «Веди свій плуг понад кістками мертвих» тільки підкріпив впевненість. Писати пані Ользі вдається гарно: і історію розповісти, і образи змалювати, і поетичністю прикрасити в міру, без надмірного пафосу.
✍️Тож, якщо ви знаєте, що вас не стане підкидати на числених астрологічних вставках, то книгу щиро раджу. Хоча я саме з-за них спромоглася вичавити з себе лише ⭐️⭐️⭐️ з 5. І ті вважаю авансом. Щедрим таким авансом на майбутні враження.
Добавить комментарий
Вы не авторизованы! Войти или зарегистрироваться?