Там днями проголосили переможця Нобелевської премії з літератури і ним став настільки «відомий» пи...
Там днями проголосили переможця Нобелевської премії з літератури і ним став настільки «відомий» письменник Абдулразак Гурна, що сторінки про його існування французської та іспанською мовами, наприклад, створили після проголошення премії. До цього він мав аж 400+ оцінок свого найвідомішого твору на гудрідз, що приблизно в три рази менше за середню оцінку творів Жадана. Нагадую, лаурет пише англійською. А Жадан – українською.
Ну да менше з тим.
Хтось десь трішки підсуєтився і віднайшов, що отой самий Гурна – автор виразу «до появи мап світ був безмежний». Ну така собі метафорія, романтика космополітизму та наїву.
Але мене вкурвило до білих очей і я зараз поясню чому.
По-перше, це абсолютно викривлене поняття того, який саме був світ до появи мап. І до речі нагадаю, що мапи людство складає ще з давних давен, з цивілізацій Месопотамії та Стародавнього Єгипту. Так, це були дуже обмежені, а інколи й фантастичні мапи, але вони були. Бо бажання встановити, де своє, а де чуже, супроводжує людину з того моменту, як давній наш предок вирішив, що, якщо встати на дві лапи, буде краще видно вдалечінь.
А по-друге (і тут на наступні думки наклалося все, що я знаю про цього лауреата, а це виключно його тематика), я просто дозволила собі розвинути (звісно, суб’єктивно) його думку на два кроки далі. «От раніше світ був безмежний. А от зараз, коли навколо купа мап, де промальовані кордони, нікуди бідному біженцю податися, крізь якісь межи. Так давайте же повернемо світ без кордонів, без меж і без страждань!»
І тут же перед очима натовпи, воодушєвльонні іншим космополітом і громадянином Галактики, які штурмують пограничні пункти України з боку Польщі. І тут же – зграї арабів, надурених «останнім європейським диктатором», які ломаками нищать кордон «Білорусь-Польща».
Розумію, що мене абсолютно на рівному місце переклинило, але спокійно тепер сприймати отой весь космополітизм якось вже не вдається. І куди поділася вся романтика пригодницьких романів та щоденників різноманітних експедицій, якими я зачитувалася у підлітковому віці.
Ну да менше з тим.
Хтось десь трішки підсуєтився і віднайшов, що отой самий Гурна – автор виразу «до появи мап світ був безмежний». Ну така собі метафорія, романтика космополітизму та наїву.
Але мене вкурвило до білих очей і я зараз поясню чому.
По-перше, це абсолютно викривлене поняття того, який саме був світ до появи мап. І до речі нагадаю, що мапи людство складає ще з давних давен, з цивілізацій Месопотамії та Стародавнього Єгипту. Так, це були дуже обмежені, а інколи й фантастичні мапи, але вони були. Бо бажання встановити, де своє, а де чуже, супроводжує людину з того моменту, як давній наш предок вирішив, що, якщо встати на дві лапи, буде краще видно вдалечінь.
А по-друге (і тут на наступні думки наклалося все, що я знаю про цього лауреата, а це виключно його тематика), я просто дозволила собі розвинути (звісно, суб’єктивно) його думку на два кроки далі. «От раніше світ був безмежний. А от зараз, коли навколо купа мап, де промальовані кордони, нікуди бідному біженцю податися, крізь якісь межи. Так давайте же повернемо світ без кордонів, без меж і без страждань!»
І тут же перед очима натовпи, воодушєвльонні іншим космополітом і громадянином Галактики, які штурмують пограничні пункти України з боку Польщі. І тут же – зграї арабів, надурених «останнім європейським диктатором», які ломаками нищать кордон «Білорусь-Польща».
Розумію, що мене абсолютно на рівному місце переклинило, але спокійно тепер сприймати отой весь космополітизм якось вже не вдається. І куди поділася вся романтика пригодницьких романів та щоденників різноманітних експедицій, якими я зачитувалася у підлітковому віці.
Добавить комментарий
Вы не авторизованы! Войти или зарегистрироваться?