​​Про те, як важливо інколи позбуватися самовпевненості. Колись давно, коли ще трава була зеленіша...

1343
​​Про те, як важливо інколи позбуватися самовпевненості.

Колись давно, коли ще трава була зеленіша, а вранці тебе не будили стада меланхолійних газонознищувачів, які випалювали під нуль те, що не вбило сонце, я починала читати книгу Керуака "В дорозі" і... позорно закинула. Бо бажання узяти червоний олівець і розставити коми постійно перевищувало бажання просто читати далі. Після того я все своє життя була щиро впевнена, що то була "Дорога" Кормака Маккарті і так само щиро дивувалась, коли мені казали "та є там коми, чо ти ото...". Аж поки нарешті не псіханула і не завантажила"Дорогу", а не "В дорозі".

Мої враження тобі можна було хіба що анекдотом про "celibate-celebrate" описати. Звісно, що я її нарешті прочитала!

Але і тут невдача спіткала африканського спортсмена - я прочитала її ліниво, тобто російською, і тільки аж потім завантажила англомовний варіант. Ну так, звісно що, кацапи за звичкою і тут дещо скримзділі. Обсяг що англомовних, що російськомовних сторінок однаковий - 241 екранчик мого телефону. А якщо ви бодай раз щось колись перекладали, (а я маю таку позорну сторінку в біографії - переклади за їду) то в курсі, що російською виходить на 20% більше знаків. Виключно особливості мови, жодної магії.

А ось тут, наприклад, Макс Нестелеєв наочно показує, як саме кацапи обкрадають вас навіть під час перекладу. Нагло, грубо й без жодних тобі "угризєній скрєпи".

Не читай кацапів - не воруй в самого себе. Ну і перевіряй інформацію, навіть якщо на 100% впевнений, що правий 🔥

Добавить комментарий

Вы не авторизованы! Войти или зарегистрироваться?