👩🍳А ви готуєте по рецептам з художніх книг? 🫀Потрапила на очі у стрічці "справжня чоловіча вале...
👩🍳А ви готуєте по рецептам з художніх книг?
🫀Потрапила на очі у стрічці "справжня чоловіча валентинка", яка в черговий раз нагадала, що оці розділення на справжнє чоловіче і справжнє жіноче - то повний bullshit, бо знаю особисто не один приклад родини, де цукерки наминає чоловік, а жінці краще дарувати ковбаску домашню. Ну і думка за думку - згадалися книги, де окрім сюжету, ще є рецепти (інколи - буквальні, з пропорціями і послідовністю), а заразом і виникло питання - а чи хтось колись готував щось за художніми книгами? Про які книги мова? Наприклад,
📚"Смажені зелені помідори у кафе "Зупинка" - дуже проникла щемка історія, як це завжди буває у Фенні Флегг. Події відбуваються у провинційній Америці минулого століття, на повний зріст квітне расизм, ще й досі не забуті еманації рабства, а тут ще й Велика Депресія накриває ледь живі паростки нового суспільства. Головне місце подій - оце саме кафе "Зупинка", яке стає притулком для багатьох дужу різних і жінок, і чоловіків, кожна і кожен з яких намагається вирішити купу проблем і знайти рідну душу й щастя. Рецепти там досить прості і такі, що можна спробувати повторити, бо вони детальні і винесені у кінець книги.
📚"П'ять четвертинок апельсину" Джоан Гарріс розказують теж про провінцію, але вже французьку, під час Другої світової війни і після. І попри те, що основна тема і сюжет там геть не кулінарний, у тексті дуже багато згадок про різні десерти, якими частувала одна з героїнь своїх клієнтів, а була вона власницею кондитерської. Повторити їх буде важко, але можна спробувати імпровізації. До речі, книгу теж дуже раджу не тільки як джерело натхнення на кулінарні подвиги.
📚А ось роман "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння" попри назву взагалі особливо теми їжи не торкається. Тому її можна не включати до тих книг, з яких хотілося б почерпнути якісь рецептурні секретики, а просто читати, як сентиментальну й ніжну історію про кохання.
🐾До речі, якщо ви читаєте фентезі, то знаєте, що одна з ознак жанру - це візити героїв у трактири, де їх обов'язково почастують пивом (або чимось схожим) із відварною яловичиною. Або якусь кашу із печеними овочами і смажену птицю дадуть. Зазвичай я в таких випадках усміхаюсь - уявлення про середньовічну кухню в письменників досить одноманітні.
📚Саме тому хочу порадити дійсно захопливу кулінарну історію у віддалені часи - книгу Олексія Сокирка "Кулінарна мандрівка у Гетьманщину". На основі документів (а не вигаданих легенд та міфів) автор розказує, чим же насправді частували в Україні в середині XVII–XVIII століть. Рухаючись від гетьманів і шляхти, завітавши на обіди та вечері рядових монахів й високого духовенства, підглядівши, що стояло на столах в бідних родинах, можна скласти собі досить опуклу картину того, як, чим і з чим харчувалися наші предки. Книжка мене по-справжньому захопила, хоча я і кулінарні вишукування - це паралельні всесвіти😂. Але було дуже цікаво порівняти сьогоднішні традиційні застілля із тим, що було традиційним три століття тому. Мої побоювання - що це буде чисто книга рецептів - виявилися марними. Рецепти там таки є і абсолютно автентичні, але їх адаптовали на сьогоднішні продукти (і міри об'єму). Містяться у кінці кожного розділу і прям так і просяться аби їх повторити👩🍳
👉На фото - та сама "чоловіча" валентинка 😂
🫀Потрапила на очі у стрічці "справжня чоловіча валентинка", яка в черговий раз нагадала, що оці розділення на справжнє чоловіче і справжнє жіноче - то повний bullshit, бо знаю особисто не один приклад родини, де цукерки наминає чоловік, а жінці краще дарувати ковбаску домашню. Ну і думка за думку - згадалися книги, де окрім сюжету, ще є рецепти (інколи - буквальні, з пропорціями і послідовністю), а заразом і виникло питання - а чи хтось колись готував щось за художніми книгами? Про які книги мова? Наприклад,
📚"Смажені зелені помідори у кафе "Зупинка" - дуже проникла щемка історія, як це завжди буває у Фенні Флегг. Події відбуваються у провинційній Америці минулого століття, на повний зріст квітне расизм, ще й досі не забуті еманації рабства, а тут ще й Велика Депресія накриває ледь живі паростки нового суспільства. Головне місце подій - оце саме кафе "Зупинка", яке стає притулком для багатьох дужу різних і жінок, і чоловіків, кожна і кожен з яких намагається вирішити купу проблем і знайти рідну душу й щастя. Рецепти там досить прості і такі, що можна спробувати повторити, бо вони детальні і винесені у кінець книги.
📚"П'ять четвертинок апельсину" Джоан Гарріс розказують теж про провінцію, але вже французьку, під час Другої світової війни і після. І попри те, що основна тема і сюжет там геть не кулінарний, у тексті дуже багато згадок про різні десерти, якими частувала одна з героїнь своїх клієнтів, а була вона власницею кондитерської. Повторити їх буде важко, але можна спробувати імпровізації. До речі, книгу теж дуже раджу не тільки як джерело натхнення на кулінарні подвиги.
📚А ось роман "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння" попри назву взагалі особливо теми їжи не торкається. Тому її можна не включати до тих книг, з яких хотілося б почерпнути якісь рецептурні секретики, а просто читати, як сентиментальну й ніжну історію про кохання.
🐾До речі, якщо ви читаєте фентезі, то знаєте, що одна з ознак жанру - це візити героїв у трактири, де їх обов'язково почастують пивом (або чимось схожим) із відварною яловичиною. Або якусь кашу із печеними овочами і смажену птицю дадуть. Зазвичай я в таких випадках усміхаюсь - уявлення про середньовічну кухню в письменників досить одноманітні.
📚Саме тому хочу порадити дійсно захопливу кулінарну історію у віддалені часи - книгу Олексія Сокирка "Кулінарна мандрівка у Гетьманщину". На основі документів (а не вигаданих легенд та міфів) автор розказує, чим же насправді частували в Україні в середині XVII–XVIII століть. Рухаючись від гетьманів і шляхти, завітавши на обіди та вечері рядових монахів й високого духовенства, підглядівши, що стояло на столах в бідних родинах, можна скласти собі досить опуклу картину того, як, чим і з чим харчувалися наші предки. Книжка мене по-справжньому захопила, хоча я і кулінарні вишукування - це паралельні всесвіти😂. Але було дуже цікаво порівняти сьогоднішні традиційні застілля із тим, що було традиційним три століття тому. Мої побоювання - що це буде чисто книга рецептів - виявилися марними. Рецепти там таки є і абсолютно автентичні, але їх адаптовали на сьогоднішні продукти (і міри об'єму). Містяться у кінці кожного розділу і прям так і просяться аби їх повторити👩🍳
👉На фото - та сама "чоловіча" валентинка 😂
Добавить комментарий
Вы не авторизованы! Войти или зарегистрироваться?