⚡️Книжкові блогери - вбивці сучасних українських письменників? Так, провокативна назва, погоджую...
⚡️Книжкові блогери - вбивці сучасних українських письменників?
Так, провокативна назва, погоджуюсь. Але я зараз поясню. Книжкова спільнота з ранку обговорює чергову хвилю, еммм, ну іншого слова окрім "ниття" я підібрати не можу. Книжкова блогерка Тетяна Гонченко написала, що із обережністю ставиться до сучасної української літератури і завжди спочатку дивиться, а що ж то за автор. Ну написала і написала, тим більше, що це було буквально одне речення з досить величенького відгуку на книгу "Хто ти такий?" Артема Чеха.
Але тут на авансцену виходить Ярослава Литвин і заводить плач Ярославни. Мовляв, оце пнешся-пнешся, тягнеш-тягнеш, вивозиш-вивозиш, а тобі під дих - а хто такий? а що в тебе ще є? а що ти до того написав? І отак, мовляв, один абзацем книжкові блогери вбивають геть усю мотивацію сучасних українських письменників.
🎄Ситуація нарядна, як йолка, чесн-слово!
💊Тут тобі і хвороблива реакція на відгук навіть на не свою книгу😂
💊І не менш хвороблива впевненість, що українського письменника треба обожнювати по дефолту, просто за сам факт його існування, а якщо він/вона спромоглися щось випустити, то вже однозначно шедевр і приклад геніального письма.
💊І спроби перекласти своє не бажання (чи не вміння) гарувати над текстом на поганих блогерів, яким бач, щось не сподобалося.
Психологи ще щось явно знайдуть, але то вже таке.
Шановні сучасні українськи письменники! В мене, як у книжкового блогера, про якого вже навіть пишуть у газетах😂, є для вас важливе повідомлення.
Совок всьо. Кордони відкриті. Світ став набагато меншим. Тому, як би це прикро для вас не звучало, сьогодні ви маєте конкурувати за увагу читача із тисячами авторів із десятків різних країн. Розумію, що це боляче. Але тільки в умовах здорової конкуренції продукт стає кращим.
Мені здається, вас це навпаки має надихати, нє? На скріні - реакція здорової людини (і сучасного українського письменника) на отето всьо. Прям лайк. Прям захотілося таки прочитати щось в Івченка терміново, а не колись.
Так, провокативна назва, погоджуюсь. Але я зараз поясню. Книжкова спільнота з ранку обговорює чергову хвилю, еммм, ну іншого слова окрім "ниття" я підібрати не можу. Книжкова блогерка Тетяна Гонченко написала, що із обережністю ставиться до сучасної української літератури і завжди спочатку дивиться, а що ж то за автор. Ну написала і написала, тим більше, що це було буквально одне речення з досить величенького відгуку на книгу "Хто ти такий?" Артема Чеха.
Але тут на авансцену виходить Ярослава Литвин і заводить плач Ярославни. Мовляв, оце пнешся-пнешся, тягнеш-тягнеш, вивозиш-вивозиш, а тобі під дих - а хто такий? а що в тебе ще є? а що ти до того написав? І отак, мовляв, один абзацем книжкові блогери вбивають геть усю мотивацію сучасних українських письменників.
🎄Ситуація нарядна, як йолка, чесн-слово!
💊Тут тобі і хвороблива реакція на відгук навіть на не свою книгу😂
💊І не менш хвороблива впевненість, що українського письменника треба обожнювати по дефолту, просто за сам факт його існування, а якщо він/вона спромоглися щось випустити, то вже однозначно шедевр і приклад геніального письма.
💊І спроби перекласти своє не бажання (чи не вміння) гарувати над текстом на поганих блогерів, яким бач, щось не сподобалося.
Психологи ще щось явно знайдуть, але то вже таке.
Шановні сучасні українськи письменники! В мене, як у книжкового блогера, про якого вже навіть пишуть у газетах😂, є для вас важливе повідомлення.
Совок всьо. Кордони відкриті. Світ став набагато меншим. Тому, як би це прикро для вас не звучало, сьогодні ви маєте конкурувати за увагу читача із тисячами авторів із десятків різних країн. Розумію, що це боляче. Але тільки в умовах здорової конкуренції продукт стає кращим.
Мені здається, вас це навпаки має надихати, нє? На скріні - реакція здорової людини (і сучасного українського письменника) на отето всьо. Прям лайк. Прям захотілося таки прочитати щось в Івченка терміново, а не колись.
Добавить комментарий
Вы не авторизованы! Войти или зарегистрироваться?