🔥Юхуу! Сьогодні, виявляється, Всеукраїнський день бібліотек! Тобто, практично, професійне свято😂 ...
🔥Юхуу! Сьогодні, виявляється, Всеукраїнський день бібліотек! Тобто, практично, професійне свято😂
📚На сьогодні моя власна бібліотека нараховує вже більше 2-х тисяч книжок і попри постійний рух "на вихід" - продаю, роздаю, відношу до районної бібліотеки в себе на масиві - це число невпинно росте і росте. Бо до книжок в мене особливе ставлення, я постійно боюсь, що пропущу щось важливе, якщо не куплю от просто зараз чергові примірники того, що мені видається цікавим за анотацією.
Із бібліотеками пов'язані мої найтепліші дитячі спогади, бо навчили читати мене дуже рано, дуже швидко в домі закінчилися запаси нечитанного дитячого і бабуся відвела мене спочатку до міської дитячої бібліотеки (а було це не в Україні з-за певних причин), а потім, коли і там закінчилося все мною непрочитане, повела до дорослої. Саме тому я прочитала умовно дорослі книги занадто рано (як сказали би методисти з виховання), але жодних травм (окрім бібліофільства) не отримала, не хвилюйтесь.
Я обожнювала бути у бібліотеці. Ці нескінчені (якими вони мені тоді здавалися) ряди книжок, цей запах старих і нових книг, та навіть ті обідрані крісла у читальному залі були втіленням мого раю: ось тут, ось зараз, ось поруч. Сьогодні я маю власну бібліотеку, яка, як мені здається, може навіть перевищує за кількістю назв ось ту мою найпершу, міську дитячу бібліотеку у невеликому містечку на Кавказі, де я певний час жила з бабусею.
Сьогодні я теж ходжу до бібліотеки, але вже із геть іншою метою: віднести їм свої книжки, а не брати почитати інші. Можливо так я роблю маленьку магію для якоїсь іншої дівчинки чи хлопчика, який приходить до затишної зали і завмирає у благоговінні перед Книгами, і яка (чи який) через десятки років почне носити свої книги до іншої бібліотеки.
На фото - приблизно одна третина моїх книжок. А може й вже одна четверта частина від усього )))
📚На сьогодні моя власна бібліотека нараховує вже більше 2-х тисяч книжок і попри постійний рух "на вихід" - продаю, роздаю, відношу до районної бібліотеки в себе на масиві - це число невпинно росте і росте. Бо до книжок в мене особливе ставлення, я постійно боюсь, що пропущу щось важливе, якщо не куплю от просто зараз чергові примірники того, що мені видається цікавим за анотацією.
Із бібліотеками пов'язані мої найтепліші дитячі спогади, бо навчили читати мене дуже рано, дуже швидко в домі закінчилися запаси нечитанного дитячого і бабуся відвела мене спочатку до міської дитячої бібліотеки (а було це не в Україні з-за певних причин), а потім, коли і там закінчилося все мною непрочитане, повела до дорослої. Саме тому я прочитала умовно дорослі книги занадто рано (як сказали би методисти з виховання), але жодних травм (окрім бібліофільства) не отримала, не хвилюйтесь.
Я обожнювала бути у бібліотеці. Ці нескінчені (якими вони мені тоді здавалися) ряди книжок, цей запах старих і нових книг, та навіть ті обідрані крісла у читальному залі були втіленням мого раю: ось тут, ось зараз, ось поруч. Сьогодні я маю власну бібліотеку, яка, як мені здається, може навіть перевищує за кількістю назв ось ту мою найпершу, міську дитячу бібліотеку у невеликому містечку на Кавказі, де я певний час жила з бабусею.
Сьогодні я теж ходжу до бібліотеки, але вже із геть іншою метою: віднести їм свої книжки, а не брати почитати інші. Можливо так я роблю маленьку магію для якоїсь іншої дівчинки чи хлопчика, який приходить до затишної зали і завмирає у благоговінні перед Книгами, і яка (чи який) через десятки років почне носити свої книги до іншої бібліотеки.
На фото - приблизно одна третина моїх книжок. А може й вже одна четверта частина від усього )))
Добавить комментарий
Вы не авторизованы! Войти или зарегистрироваться?